Я не верю в "контакты", в "одноклассники" - тоже.
Нашу жизнь подменили суррогатным мирком.
Мы родных заменили на едва нам знакомых,
Обокрав свои семьи и добром, и теплом.
Комплиментами сыплем налево-направо.
"Лайки", "классы", оценки не жалеем ничуть.
Только вот для семьи время не уделяем:
Все, уткнувшись в планшеты, айфоны, живут.
Я не против фейсбука, я не против контактов,
Если им уделяется пару минут-
Если вы перед ними пообщаетесь с мамой,
Если дети в слезах взгляда папы не ждут.
Интернет, я согласна, бывает полезным,
Только здраво к нему надо нам подойти:
Практикуйте почаще В СЕМЬЕ комплименты,
От "сетей" практикуйте почаще посты.
Подарите для близких ваше время, заботу:
Обнимите ребёнка, поцелуйте жену.
Настоящее -рядом, а не где-то и кто-то...
Пусть соц.сети скучают. Ничего, не умрут :).
Надежда Горбатюк,
Украина
Християнка, люблю Господа. Вчуся любити ближнього...
Прочитано 3378 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
