| 
 Так гарно й чисто в цій країні:
 Річки, долини і поля...
 Та наймиліш на Україні, -
 Вона моя, моя земля!
 
 Не знаю як, мені здається,
 Там кращий спів у солов’я,
 Чудовий там барвінок в’ється,
 Сміється всюди дітвора.
 
 Там рідний сад, такі ж простори,
 Свої наорані поля.
 А прийде ніч, то в небі зорі
 І місяць ясний бачу я.
 
 Вони є й тут, і тут їх бачу,
 Думками лину в далину.
 На зустріч з рідними не трачу
 Надію, з вірою живу.
 
 Приємно є разом зустрітись,
 Разом дивитись в небеса.
 Радіти разом, веселитись,
 І славить Бога за життя.
 
 На Україні гудуть бджоли,
 Там в тата пасіка мала.
 Свої льохи там і комори,
 Криниця, ще від дідуся.
 
 Свої там люди, мова, пісня,
 Свої культура, етикет.
 Мій родовід ген-ген розрісся,
 Хтось маляр був, а хтось поет.
 
 Мої там мама і бабуся,
 Там тато, (дідуся нема).
 На рідній мові добра вчуся,
 І його втілюю в життя.
 
 З братами можу розмовляти,
 І щось учитись, пізнавать.
 Служить їм можу, помагати,
 Та щось смачненьке готувать.
 
 Там кіт є свій, точніше троє,
 І два чудових гарних пса.
 Там коні — два, і ті обоє
 Життя не мислять без вівса.
 
 Там рідне все: хвіртки, хатини,
 Своя домівка і село.
 І від старого до дитини
 Бажають: мирно щоб було.
 
 В моїм ти серці, Україно,
 Тебе з країн найбільш люблю.
 Молюсь за тебе, Батьківщино,
 Щоб в всіх серцях добро жило.
 
 В краю далекім пам’ятаю
 Про тебе, лину у думках.
 Тут мови рідної не чую,
 Тебе я бачу часом в снах.
 
 Дав Бог мені в тобі родитись,
 Й тобі бажаю послужить,
 Щоб міг народ мій звеселитись,
 Без тягарів, без ярма жить.
 
 Хай в кожнім серці буде світло,
 Хай в кожнім серці буде Бог.
 Єднаймось, люди, так потрібні
 Нам єдність, мудрість і любов!
 
 |